Оксиди та гідроксиди хрому – МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП. Оксиди хрому

Оксиди та гідроксиди хрому

28.06.2014

Хром утворює три оксиду: CrО, Cr2О3 і CrО3. Оксид хрому II (CrО) – основний оксид – чорний порошок. Сильний відновник. CrО розчиняється в розведеною соляної кислоті: CrО + 2НСl = CrСl2 + Н2О.

При нагріванні на повітрі вище 100 ° C CrО перетворюється на Cr2О3: 4CrО + О2 = 2Cr2О3.Оксид хрому III (Cr2О3) – тугоплавкий порошок зеленого кольору (температура плавлення – 2265 ° C). Твердість кристалів близька до корунду, тому його вводять до складу полірувальних засобів. Отримують з хромистого залізняку (FeCr2O4). При окислювально-лужному сплаві останнього з содою утворюються хромат натрію NaCrO4: 2Fe (CrO2) 2 + 4Na2CO3 + 1/2O2 = 4Na2CrO4 + Fe2O3 + 4CO2.Потім Na2CrO4 переводять в Na2Cr2O7 – дихромат: Na2CrO4 + Н2SO4 = Na2Cr2O7 + Н2О + Na2SO4.Далі дихромат відновлюють вугіллям і отримують Cr2О3: Na2Cr2O7 + 2С = Na2CO3 + Cr2О3 + СО?.У лабораторії Cr2О3 отримують термічним розкладанням дихромата амонію: (Nh5) 2Cr2O7? Cr2О3 + N2 + 4Н2О.Cr2О3 – амфотерний оксид: реагує з підставами і кислотами при сплаву його з лугами утворює хроміти: Cr2О3 + NaОН = 2NaCrO2 + Н2О.Оксид хрому VI (CrО3) – темно-червоні кристали, добре розчинні у воді. CrО3 – кислотний оксид, з надлишком води утворює хромовую кислоту: CrO3 + h3O? h3CrO4.

CrO3 – ангідрид хромової кислоти. При великій концентрації CrO3 утворюються дихромовая кислота: 2CrO3 + h3O? h3CrO7.CrO3 при нагріванні до 250 ° C розкладається: 4CrO3? 2Cr2О3 + 3О2.Отримання: взаємодією дихромата калію з концентрованою h3S04: К2CrO7 + Н2SO4 = CrO3? + К2SO4 + h3O. CrO3 – сильний окислювач – окисляє йод, сірку, вугілля, фосфор, перетворюючись при цьому в Cr2О3.

Дихромат калію K2Cr2O7? 2h3O і Na2Cr2O7 – Хромпік, оранжево-червоні кристали, кристаллогидратов не утворює. Використовується в піротехніці, в хроматометрії, у виробництві сірників. Суміш рівних об’ємів розчину K2Cr2O7 і концентрованої сірчаної кислоти – хромова суміш – є дуже сильним окислювачем, в лабораторіях застосовується для миття скляного посуду. Хромати застосовуються для протрави насіння, при фарбуванні, в лакофарбової, шкіряної (в якості дублячих реагентів шкіри), текстильної промисловості; використовуються в лабораторному способі поділу хрому-тов кальцію, стронцію і барію.Найбільш поширеним в природі, мінералом є мінерал PbCrO4 – крокоит. Хромат – тарапакаіт і дихромат калію – Лопец – також є природними мінералами.

« Хром (Cr) Загальна характеристика сімейства заліза »

moyaosvita.com.ua

Оксиди та гідроксиди хрому - МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП - НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Частина II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Розділ 14. МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП

§ 14.3. Оксиди та гідроксиди хрому

Хром утворює три оксиди: СrО, Сr2О3 та СrО3.

Оксид хрому(ІІ) СrО — пірофорний чорний порошок (пірофорність — здатність в тонкоподрібненому стані займатися на повітрі). Добувають його окисненням амальгами хрому киснем повітря. Розчиняється в розведеній хлоридній кислоті:

СrO + 2Н+ = Сr2+ + Н2О.

На повітрі при нагріванні понад 100°С оксид хрому(ІІ) перетворюється на оксид хрому(ІІІ). Гідроксид хрому(ІІ) Сr(ОН)2 добувають у вигляді жовтого осаду при дії розчину лугу на хлорид хрому(ІІ) СrСl2: Сr2+ + 2OН- = Сr(ОН)2.

Сr(OН)2 має основні властивості. Є відновником. При прожарюванні перетворюється на Сr2О3.

Усі сполуки хрому(ІІ) досить нестійкі і легко окиснюються киснем повітря у сполуки хрому(ІІІ). Наприклад:

2Сr(OН)2 + O2 + Н2O ⇆ 2Сr(ОН)3.

Оксид хром у (III) Сr2О3 — тугоплавкий порошок зеленого кольору. За твердістю близький до корунду, тому його вводять до складу полірувальних засобів. Добувають його сполученням елементів при високій температурі. У лабораторії оксид хрому(ІІІ) можна добути нагріванням дихромату амонію:

-3 +6 +3 0

(Nh5)2CrO7 = Сr2О3 + N2 ↑ + 4Н2О.

Як і Аl2О3, оксид хрому(ІІІ) амфотерний. При сплавлянні Сr2О3 з лугами утворюються сполуки хрому(ІІІ) — хроміти:

Сr2О3 + 2NaOH = 2NaCrO2 + Н2О.

Хроміт натрію

Оксид хрому(ІІІ) з водою не взаємодіє, проте йому відповідає гідроксид хрому(ІІІ) Сr(OН)3, який добувають у вигляді драглистого осаду сіро-зеленого кольору дією розчинів лугів на розчини солей хрому(ІІІ):

Сr3+ +ЗОН- = Сr(ОН)3↓.

Гідроксид хрому(ІІІ) має амфотерні властивості — реагує з кислотами і лугами. При розчиненні в кислотах утворюються солі хрому(ІІІ), наприклад:

Сr(ОН)3 + ЗН+ = Сr3+ + ЗН2O.

Солі хрому(ІІІ) подібні до солей алюмінію. Вони легко гідролізують. У водних розчинах катіон Сr3+ перебуває тільки у вигляді гідратованого іона [Сr (Н2О)6]3+, який надає розчину фіолетового кольору (для спрощення пишуть Сr3+).

При розчиненні Сr(ОН)3 у лугах утворюються гідроксохроміти [аналогія з Аl(ОН)3]:

Сr(ОН)3 + NaOH + 2Н2O = Na[Cr(OH)4(h3O)2]

або

Сr(ОН)3 + OН- + 2Н2O = [С2(OН)4(Н2O)2]-.

При сплавлянні Сr(ОН)3 з лугами утворюються метахроміти та ортохроміти:

Сr(ОН)3 + NaOH = NaCrO2 + 2Н2О

Сr(ОН)3 + 3NaOH = Na3CrO3+ 3h3O.

При прожарюванні гідроксиду хрому(ІІІ) утворюється оксид хрому(ІІІ):

2Сr(ОН)3 = Сr2O3 + ЗН2О.

Оксид хром у (VI) СrО3 — темно-червона кристалічна речовина. Сильний окисник: окиснює йод, сірку, фосфор, вугілля, перетворюючись при цьому на Сr2О3. Наприклад:

3S + 4СrО3 = 3SO2 + 2Сr2О3.

При нагріванні до 250°С розкладається:

4СrО3 = 2С3О2 + 3O2.

Добувають його взаємодією концентрованої сульфатної кислоти з насиченим розчином дихромату натрію або калію:

К2Сr2О7 + h3SO4 = 2СrО3↓ + K2SO4 + Н2О.

СrО3 має кислотний характер: легко розчиняється у воді, утворюючи хроматні кислоти. З надлишком води утворює хроматну кислоту Н2СrO4:

СrО3 + Н2О = Н2СrO4.

При великій концентрації СrО3 утворюється дихроматна кислота Н2Сr2О7:

2СrО3 + Н2O = Н2СrO7, яка при розведенні переходить у хроматну кислоту:

Н2Сr2О7 + Н2O = 2Н2СrO4.

Хроматні кислоти існують тільки у водному розчині. Однак їх солі дуже стійкі.

Якщо порівняти гідроксиди хрому з різним ступенем окиснення

+2 +3 +6

Сr(OН)2, Сr(ОН)3 та Н2СrO4, то легко дійти висновку, що зі зростанням ступеня окиснення основні властивості гідроксидів слабшають, а кислотні — посилюються.

Сr(ОН)2 виявляє основні властивості, Сr(ОН)3 — амфотерні, а Н2СrO4 — кислотні.

www.subject.com.ua

Оксиди та гідроксиди хрому – МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП, Довідник з хімії

ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Розділ 14. МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП

§ 14.3. Оксиди та гідроксиди хрому

Хром утворює три оксиди: СrО, Сr2О3 та СrО3.

Оксид хрому(ІІ) СrО – пірофорний чорний порошок (пірофорність – здатність в тонкоподрібненому стані займатися на повітрі). Добувають його окисненням амальгами хрому киснем повітря. Розчиняється в розведеній хлоридній кислоті:

СrO + 2Н+ = Сr2+ + Н2О.

Сr(OН)2 має основні властивості. Є відновником. При прожарюванні перетворюється на Сr2О3.

Усі сполуки хрому(ІІ) досить нестійкі і легко окиснюються киснем повітря у сполуки хрому(ІІІ). Наприклад:

2Сr(OН)2 + Оксиди та гідроксиди хрому МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП

O2 + Н2O ⇆ 2Сr(ОН)3.

Оксид хром у (III) Сr2О3 – тугоплавкий порошок зеленого кольору. За твердістю близький до корунду, тому його вводять до складу полірувальних засобів. Добувають його сполученням елементів при високій температурі. У лабораторії оксид хрому(ІІІ) можна добути нагріванням дихромату амонію:

-3 +6 +3 0

(Nh5)2CrO7 = Сr2О3 + N2 ↑ + 4Н2О.

Як і Аl2О3, оксид хрому(ІІІ) амфотерний. При сплавлянні Сr2О3 з лугами утворюються сполуки хрому(ІІІ)

– хроміти:

Сr2О3 + 2NaOH = 2NaCrO2 + Н2О.

Хроміт натрію

Сr3+ +ЗОН – = Сr(ОН)3 ↓.

Гідроксид хрому(ІІІ) має амфотерні властивості – реагує з кислотами і лугами. При розчиненні в кислотах утворюються солі хрому(ІІІ), наприклад:

Сr(ОН)3 + ЗН+ = Сr3+ + ЗН2O.

Солі хрому(ІІІ) подібні до солей алюмінію. Вони легко гідролізують. У водних розчинах катіон Сr3+ перебуває тільки у вигляді гідратованого іона 3+, який надає розчину фіолетового кольору (для спрощення пишуть Сr3+).

При розчиненні Сr(ОН)3 у лугах утворюються гідроксохроміти :

Сr(ОН)3 + NaOH + 2Н2O = Na

Або

Сr(ОН)3 + OН – + 2Н2O = -.

При сплавлянні Сr(ОН)3 з лугами утворюються метахроміти та ортохроміти:

Сr(ОН)3 + NaOH = NaCrO2 + 2Н2О

Сr(ОН)3 + 3NaOH = Na3CrO3 + 3h3O.

При прожарюванні гідроксиду хрому(ІІІ) утворюється оксид хрому(ІІІ):

2Сr(ОН)3 = Сr2O3 + ЗН2О.

Оксид хром у (VI) СrО3 – темно-червона кристалічна речовина. Сильний окисник: окиснює йод, сірку, фосфор, вугілля, перетворюючись при цьому на Сr2О3. Наприклад:

3S + 4СrО3 = 3SO2 + 2Сr2О3.

При нагріванні до 250°С розкладається:

4СrО3 = 2С3О2 + 3O2.

К2Сr2О7 + h3SO4 = 2СrО3 ↓ + K2SO4 + Н2О.

СrО3 + Н2О = Н2СrO4.

При великій концентрації СrО3 утворюється дихроматна кислота Н2Сr2О7:

2СrО3 + Н2O = Н2СrO7, яка при розведенні переходить у хроматну кислоту:

Н2Сr2О7 + Н2O = 2Н2СrO4.

Хроматні кислоти існують тільки у водному розчині. Однак їх солі дуже стійкі.

Якщо порівняти гідроксиди хрому з різним ступенем окиснення

+2 +3 +6

Сr(OН)2, Сr(ОН)3 та Н2СrO4, то легко дійти висновку, що зі зростанням ступеня окиснення основні властивості гідроксидів слабшають, а кислотні – посилюються.

Сr(ОН)2 виявляє основні властивості, Сr(ОН)3 – амфотерні, а Н2СrO4 – кислотні.

predmety.in.ua

Оксиди та гідроксиди хрому – МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП

ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Розділ 14. МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП

§ 14.3. Оксиди та гідроксиди хрому

Хром утворює три оксиди: СrО, Сr2О3 та СrО3.

СrO + 2Н+ = Сr2+ + Н2О.

Сr(OН)2 має основні властивості. Є відновником. При прожарюванні перетворюється на Сr2О3.

Усі сполуки хрому(ІІ) досить нестійкі і легко окиснюються киснем повітря у сполуки хрому(ІІІ). Наприклад:

2Сr(OН)2 + Оксиди та гідроксиди хрому МЕТАЛИ ПОБІЧНИХ ПІДГРУП O2 + Н2O ⇆ 2Сr(ОН)3.

-3 +6 +3 0

(Nh5)2CrO7 = Сr2О3 + N2 ↑ + 4Н2О.

Як і Аl2О3, оксид хрому(ІІІ) амфотерний. При сплавлянні Сr2О3 з лугами утворюються

сполуки хрому(ІІІ) – хроміти:

Сr2О3 + 2NaOH = 2NaCrO2 + Н2О.

Хроміт натрію

Сr3+ +ЗОН – = Сr(ОН)3 ↓.

Сr(ОН)3 + ЗН+ = Сr3+ + ЗН2O.

При розчиненні Сr(ОН)3 у лугах утворюються гідроксохроміти :

Сr(ОН)3 + NaOH + 2Н2O = Na

Або

Сr(ОН)3 + OН – + 2Н2O = -.

При сплавлянні Сr(ОН)3 з лугами утворюються метахроміти та ортохроміти:

Сr(ОН)3 + NaOH = NaCrO2 + 2Н2О

Сr(ОН)3 + 3NaOH = Na3CrO3 + 3h3O.

При прожарюванні гідроксиду хрому(ІІІ) утворюється оксид хрому(ІІІ):

2Сr(ОН)3 = Сr2O3 + ЗН2О.

3S + 4СrО3 = 3SO2 + 2Сr2О3.

При нагріванні до 250°С розкладається:

4СrО3 = 2С3О2 + 3O2.

К2Сr2О7 + h3SO4 = 2СrО3 ↓ + K2SO4 + Н2О.

СrО3 + Н2О = Н2СrO4.

При великій концентрації СrО3 утворюється дихроматна кислота Н2Сr2О7:

2СrО3 + Н2O = Н2СrO7, яка при розведенні переходить у хроматну кислоту:

Н2Сr2О7 + Н2O = 2Н2СrO4.

Хроматні кислоти існують тільки у водному розчині. Однак їх солі дуже стійкі.

Якщо порівняти гідроксиди хрому з різним ступенем окиснення

+2 +3 +6

Сr(ОН)2 виявляє основні властивості, Сr(ОН)3 – амфотерні, а Н2СrO4 – кислотні.

school.home-task.com

Хрому оксиди - значення слова, визначення слова, слово означає

Хрому оксиди, хрому оксиди, з'єднання хрому з киснем: CRO, Cr 2 O 3 , Cro 2 , Cro 3 і ін.

Хрому закис, CRO, чорні кристали; t пл 1550 °С. Нерастворіма у воді і гарячих концентрованих Hcl і H 2 So 4 . Сильний відновник. Гідрат закису хрому Cr (ВІН) 2 при обезводненні окислюється до Cr 2 O 3 . Отримують CRO розкладанням гексакарбоніла хрому Cr (CO) 6 при 300 °С у вакуумі. Вживання не знаходить.

Хрому окисел, Cr 2 O 3 , темно-зелені кристали; щільність 5,21 г\см 3 , t пл 1990 °С. У воді нерастворіма. Володіє амфотернимі властивостями. При сплаві з сульфатами лужних металів дає хрому сульфат, з лугами — хроміти. Хрому окислу відповідає гідроокис Cr 2 O 3 ×6H 2 O; можуть бути отримані і ін. форми гідратів, наприклад Cr 2 O 3 ×5H 2 O, Cr 2 O 3 ×7H 2 O . Cr 2 O 3 є кінцевим продуктом термічного розкладання більшості з'єднань хрому; у техніці її отримують термічним розкладанням Cro 3 при 500 °С або прожаренням діхроматов (наприклад, K 2 Cr 2 O 3 , Na 2 Cr 2 O 7 ) з деревним вугіллям. Хрому окисел використовують як сировина при алюмінотермічеськом способі здобуття хрому, у виробництві стійких до світла фарб, для забарвлення стекол і кераміки, як поліруючий матеріал, каталізатор в неорганічному і органічному синтезі (при дегідрогенізації ароматизації, гідруванні, крекінгу і т.д.).

Хрому двоокис, Cro 2 , кристали чорного кольору; щільність 4,8 г/см 3 . Получают Cro 2 нагріванням Cro 3 або хлористого хромілу Cro 2 Cl 2 до 360—400 °С і під високим тиском в атмосфері кисню.

Хрому триокис, хромовий ангідрид, Cro 3 , темно-червоні кристали; щільність 2,8 г/см 3 ; t пл 196 °С. Гігроскопічна, розпливається на повітрі. З водою утворює хромові кислоти . Сильний окислювач. Отримують дією H 2 So 4 на дихромат натрію Na 2 Cr 2 O 7 (рідше K 2 Cr 2 P 7 ). Застосовують для здобуття хрому електролізом, електролітичного хромування . Хрому триокис, так само як і ін. з'єднання Cr (VI), отруйна.

Літ.: Роде Т. Ст, Кисневі з'єднання хрому і хромові каталізатори, М., 1962; Див. також літ.(літературний) при ст. Хром .

А. Б. Сучків.

vseslova.com.ua

Хрома оксиди - це ... Що таке Хрома оксиди? 2018

хрому оксиди, сполуки хрому з киснем: crO, Cr 2 O 3 , CrO 2 , CrO 3 і ін. Хрома закис, CrO, чорні кристали; t пл 1550 ° С. Нерозчинні у воді і гарячих концентрованих HCl і H 2 SO 4 . Сильний відновник. Гідрат закису хрому Cr (OH) 2 при зневодненні окислюється до Cr 2 O 3 . Отримують CrO розкладанням гексакарбоніла хрому Cr (CO) 6 при 300 ° С у вакуумі. Застосування не знаходить. Хрому окис, Cr 2 O 3 , темно-зелені кристали; щільність 5, 21 г см 3 , t пл 1990 ° С. У воді не розчинна. Має амфотерні властивості. При сплаві з сульфатами лужних металів дає хрому сульфат, з лугами - хроміти. Хрому окису відповідає гідроокис Cr 2 O 3 .6H 2 O; можуть бути отримані і ін. гідратів форми, наприклад Cr 2 O 3 .5H 2 O, Cr 2 O 3 .7H 2 O . Cr 2 O 3 є кінцевим продуктом термічного розкладання більшості з'єднань хрому; в техніці її отримують термічним розкладанням CrO 3 при 500 ° С або прожарювання дихроматів (Див. Діхромати) (наприклад, K 2 Cr 2 O 3 , Na 2 Cr 2 O 7 ) з деревним вугіллям. Хрому окис використовують як сировину при алюмінотермічне способі отримання хрому, у виробництві стійких до світла фарб, для забарвлення стекол і кераміки, як засобу для полірування матеріалу, каталізатора в неорганічний і органічному синтезі (при дегидрогенизации, ароматизації, гідруванні, крекінгу і т.д.). Хрому двоокис, CrO 2 , кристали чорного кольору; щільність 4, 8 г / см 3 . Отримують CrO 2 нагріванням CrO 3 або хлористого хрому CrO 2 Cl 2 до 360-400 ° С і під високим тиском в атмосфері кисню. Хрому трехокісь, хромовий ангідрид, CrO 3 , темно-червоні кристали; щільність 2, 8 г / см 3 ; t пл 196 ° С. Гігроскопічна, розпливається на повітрі. З водою утворює хромові кислоти . Сильний окислювач. Отримують дією H 2 SO 4 на Дихромат натрію Na 2 Cr 2 O 7 (рідше K > 2 Cr 2 P 7 ). Застосовують для отримання Хрома електролізом, електролітичного хромування (Див. Хромування). Хрому трехокісь, так само як і ін. З'єднання Cr (VI), отруйна. Літ. : Роде Т. В., Кисневі сполуки хрому і хромові каталізатори, М., 1962; Див. Також літ. при ст. Хром. А. Б. Сучков. Велика радянська енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. 1969-1978.

www.readrom.com

Амфотерні оксиди - Gpedia, Your Encyclopedia

Амфоте́рні окси́ди — це солетворні оксиди, які можуть проявляти як кислотні, так і осно́вні властивості.

Амфотерні оксиди утворюються деякими d-елементами і металічними p-елементами періодичної системи у валентностях III або IV (рідше II). До поширених амфотерних оксидів належать оксид цинку ZnO, оксид хрому Cr2O3, оксид алюмінію Al2O3, оксиди свинцю PbO та PbO2, оксиди стануму SnO і SnO2.

Хімічні властивості

Амфотерні оксиди проявляють основні властивості у реакціях із кислотами, в яких утворюються солі цих кислот і вода. Наприклад:

ZnO+h3SO4→ZnSO4+h3O{\displaystyle \mathrm {ZnO+H_{2}SO_{4}\rightarrow ZnSO_{4}+H_{2}O} }

Проявом кислотних властивостей амфотерних оксидів є їхня здатність реагувати з основами. Ці реакції можуть протікати у розплаві, наприклад:

ZnO+2NaOH→Na2ZnO2+h3O↑{\displaystyle \mathrm {ZnO+2NaOH\rightarrow Na_{2}ZnO_{2}+H_{2}O\uparrow } }

або у розчині, в цьому випадку утворюються комплексні солі, наприклад:

ZnO+NaOH+h3O→Na[Zn(OH)3]{\displaystyle \mathrm {ZnO+NaOH+H_{2}O\rightarrow Na[Zn(OH)_{3}]} }

Також реагують із солями летких кислот при сплавленні:

CaCO3+TiO2→CaTiO3+CO2↑{\displaystyle \mathrm {CaCO_{3}+TiO_{2}\rightarrow CaTiO_{3}+CO_{2}\uparrow } } Na2CO3+Cr2O3→NaCrO2+CO2↑{\displaystyle \mathrm {Na_{2}CO_{3}+Cr_{2}O_{3}\rightarrow NaCrO_{2}+CO_{2}\uparrow } }

З водою амфотерні оксиди не взаємодіють.

Див. також

Джерела

Housecroft, Catherine E., Sharpe, Alan G. Inorganic Chemistry. — 2nd. — Pearson Education Limited, 2005. — P. 173—174. — ISBN 0130-39913-2. (англ.)
Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. — К., Ірпінь : Перун, 2004. — С. 135—136. — ISBN 966-569-106-6.